Партійні фінанси: “чорні”, “білі” та бюджетні


Всім відомо, що політика – брудна справа. Але виявляється, що це ще й дорога справа. Особливо дорога вона під час виборчих перегонів. Ми вирішили з’ясувати звідки політики беруть гроші та як їх витрачають.

 

Від бюджетного пірога

Порядок фінансування партіями своїх виборчих кампаній визначається Законом України “Про політичні партії в Україні”. У листопаді 2015 року Верховна Рада ухвалила до нього зміни, згідно з якими розпочалося державне фінансування діяльності політичних партій, — це був один із законів “безвізового пакету”. Його розробляли міжнародні структури та українські авторитетні організації: “Центр Ейдос”, Transparency International Ukraine за участі експертів громадського руху Чесно та ініціативного проекту “Реанімаційний пакет реформ”.

За цим законом партії отримують кошти з державного бюджету на свою статутну діяльність. У поточному скликанні парламенту фінансування отримали партії, які подолали 5% бар’єр, у наступному такі преференції передбачені і для тих партій, які наберуть не менше 2% голосів виборців.

Розмір підтримки партій з бюджету розраховується за досить складною формулою яка залежить від розміру мінімальної зарплатні та кількості виборців, які були включені до виборчих списків під час останніх парламентських виборів.  За цією формулою у 2018 році на фінансування партій було надано 513 мільйонів з державного бюджету. Розподіляються ці кошти пропорційно відсоткам, які партія набрала на останніх виборах.

В обмін на державне фінансування партії мають проводити публічне звітування про своє фінансування, в якому мають бути відображені не лише надходження, а й видатки партій. Політична партія щоквартально, не пізніше ніж на сороковий день після закінчення звітного кварталу, зобов’язана подати до Національного агентства з питань запобігання корупції у паперовій формі (за підписом керівника політичної партії, засвідченим печаткою політичної партії), а також на електронному носії звіт політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за відповідний квартал, а також оприлюднює такий звіт на своєму офіційному веб-сайті (за наявності) у цей самий строк. У звіті політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру обов’язковому оприлюдненню підлягають прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання фізичної особи. Інші відомості про фізичну особу, віднесені до інформації з обмеженим доступом, оприлюдненню не підлягають. Цікаво, що звітують не лише центральні офіси партій, а й регіональні осередки.

У Краматорську більш-менш активну діяльність ведуть осередки трьох партій: БПП “Солідарність”, Опозиційний блок та Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”. Всі вони вже подали звіти про своє фінансування у першому кварталі 2019 року, вони вже розміщені на сайті НАЗК.

 

Найбільш ґрунтовно виглядає звіт партії колишнього президента Петра Порошенко “Солідарність”. Вона не має міських осередків, тому всіма справами партії в області опікується територіальне відділення яке зареєстровано в Краматорську. За перші 6 місяців поточного року партія отримала 428 тисяч гривень з державного бюджету на здійснення своєї діяльності та майже 60 тисяч гривень внесків на рахунок від фізичних осіб. Цікаво, що ці кошти були отримані одним платежем від Дарії Лучко яка є співробітником апарату партії та кандидатом у депутати по Дружківському округу.

 За звітній період “Солідарність” витратила 548 тисяч гривень. З них 303 тисячі пішло на оплату роботи представників в містах області (серед них є й головний благодійний партії Дарія Лучко) й ще 65 тисяч було сплачено у якості податків. На оплату офісного приміщення в центрі Краматорська вартістю 2,3 мільйона гривень було витрачено 65 тисяч гривень. Ще 109 тисяч гривень було витрачено на пропагандистську діяльність (головним чином на рекламу на радіо).

Жодними фінансовими ресурсами партія Краматорського міського осередку “Батьківщини” не оперує. Єдиним благодійним внеском стали 4500 гривень від очільника осередку Олександра Толстогузова, який він зробив у вигляді надання в користування приміщення, яке йому належить.

А ось краматорський осередок “Опозиційного блоку” взагалі надав нульову звітність. Цікаво, що досить активною у місті є “Партія пенсіонерів” але на сайті НАЗК немає звітів ані обласного, ані міського осередків.

 

Великі вибори – великі гроші

Окрема тема – фінансування політичного життя під час виборів.  В Україні цей процес традиційно пов’язаний з пересуванням величезних фінансових потоків. Як офіційних та й не дуже.

Закон каже, що всі партії можуть фінансувати виборчу кампанію виключно за рахунок коштів виборчих фондів. При цьому вони не мають права використовувати бюджетні кошти, надані їм для фінансування статутної діяльності. Але тих партій, які представлені в парламенті передбачена цікава опція — відшкодування витрат, пов’язаних з фінансуванням їхньої передвиборної агітації під час виборів. При цьому держава може відшкодувати всі фактично здійснені партією витрати, але не більше максимального розміру виборчого фонду.

Довідка: Розмір виборчого фонду партії не може перевищувати дев’яноста тисяч розмірів мінімальної заробітної плати (90000*4173=375 млн 570 тисяч грн). Розмір виборчого фонду депутата-мажоритарника не може бути більше чотирьох тисяч розмірів мінімальної заробітної плати (4000/4173=16 млн 692 тисяч грн).

Якщо такі партії представлять остаточний фінансовий звіт і дотримаються всіх процедур,  ЦВК, не пізніш як у шестидесятиденний строк з дня офіційного оприлюднення результатів виборів, ухвалить рішення про відшкодування таких витрат. Теоретично якщо всі шість партій поточного скликання витратять на гривню менше ліміту та оформлять все у відповідності з вимогами законодавства, вони можуть отримати більше двох мільярдів гривень з держбюджету.

Термін “Чорна партійна каса” традиційно використовують, коли кажуть про необліковані в легальному фонді партії кошти, часто готівку, які вони скеровують на досягнення певного результату. В Україні серед традиційних “видатків” під час виборів можна назвати прямий підкуп виборців, оплата в конвертах роботи тисяч спостерігачів і “премії” членам комісій та штабів. Величезна кількість непромаркованих білбордів від невідомих прихильників, дуже коштовна у виборчий період реклама в ЗМІ тощо.

Але дія закону про державне фінансування партій відкрила інший бік життя українських партій, коли вони намагаються легалізувати свої “чорні каси”, заводячи кошти на рахунки через підставних осіб. Тут партії намагаються вбити двох зайців, виводячи кошти з тіні і демонструючи нібито реальну фінансову підтримку партій прихильниками по всій країні.

 Цікаво, що українських політиків не зупиняє навіть наявність покарання за порушення у фінансуванні партій. Зокрема в Кримінальному Кодексі існує кілька норм, які передбачають відповідальність за нелегальне фінансування виборчої кампанії. Стаття 159-1. Порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму. Передбачає відповідальність від штрафу 5100 грн. до позбавлення волі на строк до трьох років із спеціальною конфіскацією. Стаття 160. Підкуп виборця, учасника референдуму карається обмеженням волі на строк від двох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

 

Скільки коштує стати депутатом

Мі звернулися до представників штабів кількох кандидатів з проханням прокоментувати їх видатки, але коментувати публічно це питання вони відломилися. “Всі видатки наш кандидат здійснює офіційно зі свого спеціального рахунку. Після виборів ми обов’язково звітуємо й цей звіт буде оприлюднено. Більш того, видатки до цього часу тривають, тож обговорювати скільки ми витратили на компанію не на часі”, – розповідає представник одного зі штабів. Втім дещо про вартість передвиборчої компанії для кандидатів у Краматорську нам вдалось дізнатися з неофіційних джерел.

За словами журналіста Центра громадського контролю “ДІЙ-Краматорськ”, який регулярно досліджує передвиборні процесі, Марини Романцової, сталого бюджету для участі в компанії не існує.

“Насправді, щоб стати депутатом Верховної Ради слід витратити від умовного нуля до майже безконечної суми грошей. Все залежить від стартових позицій та суперників. А витрати завжди можна мінімізувати – було б бажання. Якщо округ лише твій, то особо й витрачатися не варто, це можуть бути якісь обов’язкові речі: застава, поліграфія тощо. Крім того, не треба забувати, що майже всі мажоритарники рясно “засівають” свої округи й між виборами. А це величезні суми, які майже ніде не можливо відстежити”, – розповідає Марина Романцова.

Втім, неофіційно поспілкувавшись з представниками кількох штабів, нам вдалось скласти приблизний кошторис.

Перше джерело витрат – утримання виборчого штабу. До цього зазвичай входить 10-20 осіб, кожен з яких отримує досить суттєве винагородження. У кожному штабі обов’язково має бути керівник, кілька його заступників, які опікуються певними напрямками, юридична служба, а  також фахівці, які ведуть модний напрямок соціальних мереж. До речі, цей вид реклами є чи не найбільш дешевим та ефективним – вартість оголошення, яке побачать 20-30 тисяч мешканців регіону починається від 500 гривень.

Втім, найбільша стаття витрат – це люди для роботи в комісіях та проведення агітації. За законом, займатися цим повинні волонтери але насправді це просто наймані люди, які заробляють на виборах. Зазвичай робота в комісії чи наглядачем на дільниці коштує 2-3 тисячі гривень. За нашими відомостями, один з кандидатів у Краматорську контролює близько 13-15 осіб в кожній комісії. Тож його витрати лише за цією статтею становить близько 2,5 мільйонів гривень. А ще до цієї суми варто додати послуги спостерігачів, яких може бути кілька на кожній дільниці.

Ще один суттєвий напрямок витрат – агітація. І тут все залежить від фантазії та фінансових можливостей. Наприклад, агітаційні газети можуть коштувати й кілька десятків копійок за примірник й декілька гривень. Друкувати їх можна також різним накладом. Практично безкоштовними є зустрічі з виборцями. Втім, наші співрозмовники  стверджують, що ці заходи можуть мати й дуже низьку ефективність. Що до зовнішньої реклами, то тут також є безліч варіантів, які залежать лише від фантазії замовника. Але найбільш поширеними є борди вздовж вулиць. За право розмістити свою рекламу на такій площі кандидат має сплатити близько 5 тисяч гривень за кожну.

Тож, практично всі наші співрозмовники переконані, що на практиці мінімальна вартість ефективної компанії, яка може привести до перемоги починається від 200 тисяч гривень. Але для цього необхідні справжні волонтери, добра репутація й відсутність реальних конкурентів. В округах, де є реальна конкуренція вартість виборів стартує від кількох мільйонів гривень.  Часто ці гроші – власні кошти депутатів та інвестиції спонсорів. Тож цілком зрозуміло, чому певна частина депутатів сприймає роботу у Раді виключно як можливість повернути ці інвестиції.

 Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

 

 

ВНЕСКИ ЛЬВІВЩИНА

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInShare on VKPin on Pinterest

32925
коментарі відсутні

Дивiться також