Переворот скінчений: що чекає ЛНР та її ватажків далі?


24 листопада після триденного протистояння «переворот» у самопроголошеній ЛНР скінчився перемогою «путчиста – міністра внутрішніх справ республіки» Ігоря Корнета.

Після власного звільнення з посту «очільника МВС» Корнет вивів на вулиці Луганську озброєних людей, заявив про нібито помилку із власним звільненням через діяльність «українського підпілля» в особах директора «ДТРК ЛНР» Анастасії Шуркаєвої, керівника «Адміністрації Глави ЛНР» Ірини Тейцман, а також «начальника Служби урядової безпеки МВС ЛНР» Євгена Селіверстова. Докази про їхню вину він, начебто, надав «голові республіки» Ігорю Плотницькому, тож той вирішив не звільняти Корнета з МВС.

А за годину після заяви Корнета зі зверненням виступив вже сам Плотницький, у якому він спростував заяву «міністра», хоча й не назвав того, що відбулося, «переворотом» чи «путчом», заявивши, що накази Корнета не мають законної сили, натякаючи тим самим учасникам перевороту, що вони можуть покинути Корнета.

Проте учасники перевороту не послухалися Плотницького, до того ж, як виявилося, за кілька годин у «перевороті» вже приймали участь підрозділи «збройних сил» самопроголошеної ДНР, котрі взагалі не підпорядковувалися ані Корнету, ані Плотницькому.

Ще до заходу сонця путчисти взяли під контроль майже весь Луганськ, в руках прибічників Плотницького залишилися лише його особиста резиденція  та «Генеральна прокуратура ЛНР», втім вже ранком 22 листопада «Генпрокуратура» була захоплена.

Як виявилося, ризикуючи життям, боротися за те, щоб Плотницький зберіг владу, в ЛНР бажаючих не знайшлося. Власне це й не дивно, адже у «народній республіці» відбулося надто вже багато «дивних» смертей польових командирів та «політиків республіки», котрі пали жертвами боротьби за владу.

У 2015 році в ЛНР загинули відразу кілька нелояльних владі польових командирів. 1 січня 2015 року близько міста Лутугине спецпідрозділами МВС ДНР був убитий командир групи швидкого реагування «Бетмен», міністр оборони ЛНР Олександр Бєднов. 23 січня був застрелений Євген Іщенко (“Малиш”). У травні 2015 року командир батальйону «Прізрак» Олексій Мозговой відкрито звинуватив чинне керівництво ЛНР у змові з українською владою. 23 травня Мозговой загинув біля села Михайлівка під кулеметним обстрілом. Журналісти, ополченці ЛНР і деякі політики поклали провину на Ігоря Плотницького, але довести цього не змогли.

6 серпня 2016 року в Луганську було вчинено замах на Ігоря Плотницького. Його машина була підірвана, сам глава ЛНР був доставлений в лікарню у важкому стані. У вересні того ж року він заявив про спробу державного перевороту.

У вересні 2016 року ряд керівників ЛНР були заарештовані за підозрою в причетності до замаху на Плотницького і спробі зміни влади. Серед них був і екс-прем’єр-міністр Генадій Ципкалов. 24 вересня 2016 року він повісився у камері попереднього ув’язнення.

Враховуючи таку передісторію, бажаючих ризикувати життям, до того ж за людину, котру звинувачують, як власне це відкрито зробив Ігор Корнет 21 листопада, у численних вбивствах «своїх», не знайшлося.

До того ж вже увечері 21 листопада до Луганську почали заходити численні колони із військовою технікою та особистим складом, у яких очевидці впізнали частини самопроголошеної ДНР, тобто сили були нерівні, а «армія ЛНР», пам’ятаючи про загибель власних «командирів» у 2015 році, також вирішила не втручатися.

Більш того, 22 листопада командир батальйону «Брянка» у відеозверненні попрохав «голову ДНР» Олександра Захарченко взяти на себе керівництво ЛНР, тим самим остаточно підтвердивши участь ДНР у перевороті та те, що доля Луганську – стати частиною ДНР, як би це не заперечували у Донецьку.

Після цього Ігор Плотницький вирішив здатися і 23 листопада його випустили з резиденції, а кілька годинами пізніше він прилетів до Москви де й був знятий на відео очевидцями.

Що чекає ЛНР далі?

Наразі варіантів декілька, але усі вони є власне підвидами одного єдиного – об’єднання із самопроголошеною ДНР. Щоправда навряд чи це відбудеться швидко, скоріш за все буде якийсь «перехідний етап», після чого буде прийнято «історичне рішення», можливо навіть із проведенням чергового «референдуму» о приєднанні до ДНР та створення зменшеної «Новоросії».

Далі доля такого «об’єднання» може бути різною – від збереження статуса-кво сьогодення, тобто невизнаного статусу «народних республік»,керувати якими з єдиного центру буде простіше, до таки визнання Росією на кшталт Південної Осетії.

Що чекає головних дієвих осіб перевороту 21 листопада? Скоріш за все Ігор Корнет буде відсторонений від реальної влади, а може навіть і повторить долю Плотницького чи свого бойового товариша Генадія Ципкалова

Щодо Ігоря Плотницького, поки що він повторює долю першого «керівника ЛНР» Валерія Болотова, що 14 серпня 2014 року пішов зі свого посту начебто через наслідки поранення, отриманого у травні того ж року. Місце глави ЛНР зайняв Ігор Плотницький.

Пізніше у своєму останньому  інтерв’ю в грудні 2016 року Валерій Болотов звинуватив Ігоря Плотницького, який працював у серпні 2014 року міністром оборони ЛНР, в зраді і зміні влади.

27 січня 2017 року Валерій Болотов раптово помер у своїй московській квартирі в результаті гострої серцевої недостатності. Олена Болотова, вдова першого голови ЛНР, заявляла, що чоловіка отруїли.

Можливо й кінець Плотницького буде той самий.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInShare on VKPin on Pinterest

1870
коментарі відсутні

Дивiться також