Податковий тягар несе кожен з нас – від немовляти до старця


Коли ми кажемо про якісь ефемерні бюджетні кошти, ми маємо розуміти, що це гроші платників податків, тобто нас з вами. Уся система державних фінансів складається з дрібних внесків мільйонів українців.

Ці гроші утримують величезний державний апарат, оплачують державні закупівлі та усі соціальні зобов’язання. Саме з податків фінансується так звана “безкоштовна” медицина, комунальні субсидії, пенсії, освіта та стипендії, зарплати бюджетникам і так далі.

Навіть той, хто вважає, що не сплачує податки, – пенсіонер або неофіційно працюючий – віддає державі величезні суми. Звісно, найбільше податкове навантаження несуть наймані працівники та підприємці.

 

Майже половина зарплати йде на податки     

 

Податкове навантаження на зарплати працівників сягає 41,5%. Із зарплати ми платимо:

  • єдиний соціальний внесок (ЄСВ) – 22%;
  • податок на доходи фізосіб (ПДФО) – 18%;
  • військовий збір – 1,5%.

Єдиним соцвнеском працюючі заробляють пенсію і страховку. Причому податковим агентом виступає роботодавець – він звітує перед податковою, сам забирає від повної суми внески та сплачує їх державі. ЄСВ інакше називають нарахуванням на зарплату. Робітник може навіть про це не знати, але зрештою це відбувається за його рахунок, з того фонду заробітної плати, який він створив своєю працею.

Наприклад, із нарахованої зарплати в 10 тисяч гривень сплачується ЄСВ у розмірі 2,2 тисяч. Більша частина цієї суми (18,15%) уходить в Пенсійний фонд. Ці внески відразу ж перерозподіляють між усіма українськими пенсіонерами.

Решта суми ЄСВ (3,85%) перерозподіляється між фондами по безробіттю та втрати працездатності. Цими грошима має право скористатися кожен працюючий українець. Зокрема, у разі втрати роботи певний час отримувати гроші через Центр зайнятості. Чи розраховувати на виплати під час захворювання, нещасного випадка на виробництві, при інвалідності.

Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) складає 18%. Тобто якщо ви домовляєтесь з роботодавцем за якісь розмір окладу, то “на руки” отримаєте суму за мінусом цих відсотків. Ще 1,5% кожен працюючий українець віддає на підвищення обороноздатності країни.

ПДФО розподіляється між державним, обласним і місцевим бюджетами. Військовий збір повністю надходить до загальної казни держави. Вже звідти ці гроші перерозподіляють між різними відомствами, зокрема й до Міністерства оборони.

Фізичні особи-підприємці також сплачують податки, але за іншим принципом. Їхня діяльність обтяжена Єдиним податком та Єдиним соціальним внеском. Ці податки вони сплачують самостійно, їх розміри залежать від особливостей діяльності.

 

Непрямі податки підстерігають усюди

 

Навіть якщо громадянин не сплачує прямі податки зі своїх доходів, він все одно фінансує державу. Щоразу як ми купуємо щось у магазині або отримуємо якусь послугу (у тому числі платимо за комунальні послуги), ми сплачуємо 20% від собівартості товару у вигляді податку на додану вартість (ПДВ). Тож кожен п’ятий буханець хліба, кожен п’ятий кілограм м’яса, кожну п’яту пару взуття у грошовому еквіваленті доводиться віддавати у державну казну.

А якщо людина купує алкогольні напої та цигарки, заправляє пальним свій автомобіль, то їй додатково доводиться сплачувати акцизний податок.

До того ж усі імпортні товари обкладаються ще ввізним митом, яке також у підсумку перекладається на покупців імпортних товарів.

 

Що ще ми сплачуємо до бюджету?

 

Транспортний збір (під час реєстрації автомобіля), податок на нерухомість та податок на автомобіль, якому менше 5 років та якщо він коштує більш ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати.

Крім податків, в Україні існує ще додатковий збір у Пенсійний фонд: під час купівлі валюти, ювелірних виробів, автомобілів, нерухомості.

 

Світлана Денисенко. “Донеччина. ЗмІнИ”

 

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInShare on VKPin on Pinterest

402
коментарі відсутні

Дивiться також