Згода Росії на миротворців у Донбасі – дипломатична гра чи здача?


З вересня 2017 року – виникнення ідеї введення на Донбас миротворців, головною перешкодою для переходу від теорії до практики стала позиція Російської Федерації, котра заявляла альтернативну українській точку зору на цілі та задачі миротворців.

Якщо за думкою України миротворча місія ООН мала бути достатньо численною та виконувати свою місію на території усього непідконтрольного Донбасу – від лінії зіткнення до україно-російського державного кордону, задля його контролю і припинення постачання незаконним збройним формуванням так званих «народних» республік.

Проти такого варіанту активно виступала РФ, пропонуючи альтернативний варіант розміщення миротворців виключно на лінії зіткнення, а то й просто, для охорони членів Моніторингової місії ОБСЄ на Донбасі.

Проти російського варіанту виступила не лише Україна, але й більшість інших країн, у тому числі США. Більш того, спеціальний представник Державного департаменту США Курт Волкер почав переговори з помічником президента РФ Владиславом Сурковим, щодо узгодження єдиного тексту майбутньої Резолюції ОНН про миротворчу місію ООН.

Незважаючи на декілька зустрічей, перемови йшли важко, з 29 пунктів запропонованих США на першій зустрічі Волкера та Суркова, останній від імені РФ погодився лише на 3 й експерти заговорили про гальмування РФ процесу введення миротворців.

Цей процес тягнувся декілька місяців, аж поки 28 лютого президент РФ Володимир Путін повідомив про змінення позиції щодо чисельності та задач миротворчої місії на Донбасі.
«Фактично мова йде про те, щоб поставити всю цю територію під міжнародний контроль. Росія за чи проти? Ми як мінімум не проти. Але потрібно домовлятися з цими невизнаними республіками», – заявив президент Росії, виступаючи перед журналістами після закінчення переговорів з австрійським канцлером Себастьяном Курцем.

Також Російський лідер зазначив, що зараз ведеться переговорний процес про те, щоб розмістити миротворчий контингент по всій території Донбасу.

«Спочатку, взагалі, Україна поставила питання про те, щоб озброїти працівників ОБСЄ з метою забезпечення безпеки – ми погодилися. ОБСЄ відмовилася з посиланням на те, що ні такого досвіду в ОБСЄ немає, ні людей, які могли б це робити, у них немає. Є побоювання, що, як тільки співробітники ОБСЄ візьмуть в руки зброю, то вони будуть метою для обох конфліктуючих сторін», – повідомив Володимир Путін.

Він також згадав про розмову з канцлером ФРН Ангелою Меркель, яка виступила з пропозицією розмістити миротворчі сили на кордоні Росії і України. «Я відповів, так, ти, напевно, права. Нехай вони будуть і там теж, коли будуть супроводжувати співробітників ОБСЄ, тобто забезпечувати безпеку. Ми на це пішли. Але і цього виявилося недостатньо», – уточнив президент Росії.

Чому так раптово змінилася позиція російського президенту? Чи є це таки здачею, або якийсь хитрий маневр?

З одного боку з початку року РФ зазнала одразу декілька суттєвих ударів на міжнародній арені: з’явлення «кремлівської доповіді» згідно з якою, під нові персональні санкції можуть потрапити більше сотні впливових російських чиновників та підприємців, розгром загону найманців з приватної військової компанії «Вагнер» у Сирії від рук курдів та військово-повітряних сил, спецназу й артилерії США, а також гучний скандал з торгівлею наркотиками, коли майже 400 кілограмів кокаїну зберігалися у дипломатичному представництві РФ в Аргентині.

Хоча РФ і намагалася мінімізувати шкоду від них, проте цілком це зробити виявилося неможливим.

Тож, з одного боку цілком можливо, що РФ під таким масованим міжнародним тиском вирішила таки піти назустріч Заходу, тим більше що 18 березня в РФ чергові вибори і нині діючому президенту Володимиру Путіну бажано було б обійтися без гучних скандалів для перемоги на виборах.

Водночас для «збереження обличчя», було б бажано, аби остаточне рішення про це приймав хтось інший, наприклад, «голови самопроголошених народних республік», залишаючи президента РФ офіційно «ні при чому».

З іншого боку – і ДНР, і ЛНР цілковито підконтрольні РФ, то ж їхня відповідь буде цілковито залежати від рішення Кремля, а там можуть як дати команду погодитися на миротворців, так і відмовитися, роблячи РФ знову ж таки офіційно ні до чого, мовляв не Росія проти миротворців, а «народні республіки».

Також це може виявитися пасткою, адже ані ЛНР, ані ДНР офіційно не визнані, отже й звернення до них та їхня згода може трактуватися, як визнання «народних республік». До того ж, можливо, що Україна не погодиться звертатися за згодою до ЛДНР, що дозволить Росії звинуватити у зриві введення миротворців вже українську сторону.

Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInShare on VKPin on Pinterest

6506
коментарі відсутні